Агресивність і демонстративність

АГРЕСИВНІСТЬ І ДЕМОНСТРАТИВНІСТЬ: ОСНОВНІ
ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВЗАЄМОДІЇ

Як свідчить досвід практичної роботи психологічного консультування учнів, батьків та педпрацівників, найчастіше звернення стосується таких проблем: агресивна поведінка та труднощі у взаємодії з демонстративними учнями.

Агресивність – це внутрішня соціально - біологічна якість, властива людині, яка визначає її руйнівну та само руйнівну поведінку.

Агресивність в між особистих стосунках проявляється в імпульсивній, активній поведінці, емоційно – напружених переживаннях гніву, злості, прагненні заподіяти іншому травму, біль.

Агресивні люди висловлюють свої думки, переконання, почуття, порушуючи права інших, почуваються з ними ніяково. Вони поводяться зверхньо, принижуючи інших, знаходячи їхні вразливі сторони.

Вони ніби кажуть: “Я так думаю, я так хочу, я так відчуваю, і мене не хвилює, що з тобою”.

Що за цим:

“Я підкорю тебе, поки ти не підкорив мене. Я буду першим!”

Мета:

Домінувати, вигравати, наказувати, змушувати інших програвати, щось втрачати.

Вигода агресивної поведінки:

За агресивних людей часто щось роблять інші; події відбуваються так, як вони хочуть, тому що вони контролюють ситуацію; вони часто досягають того, що хочуть; вони успішніші в ситуаціях, які вимагають боротьби, суперництва.

Негативні результати:

Агресивна поведінка створює багато ворогів, що спричинює страх; бажання домінувати та керувати людьми потребує багато енергії, відчувається постійне напруження; стосунки з товаришами пов'язані здебільшого з негативними почуттями, непостійні; часто виникають суперечки.

Прояви:

агресивні люди можуть здійснювати вторгнення у простір інших:

• приходити в гості без запрошення, близько підходити під час спілкування до партнера, торкатися його, штовхатись;
• указувати пальцем, зверхньо поплескувати по плечу;
• настирливо розглядати інших;
• говорити насмішкувато, зухвало;
• погрожувати: "Якщо ти не прийдеш...", "Ти б краще дивився...";
• принижувати: "Ти ще дитинка...", "Не будь придурком...", "Що, мама не дозволяє?";
• часто оцінювати або наказувати: "Ти повинен...", "Добре зробив";
• беззаперечно висловлювати проти певних груп людей: "Відмінники - всі мамині діти", "Дівчата - підлабузниці" тощо.

Руйнівна сила агресивної поведінки може виявлятися в трьох формах:

• Фізична форма (бійки, вбивства, заподіяння шкоди тваринам та неживим предметам, вибухи люті, гніву).
• Вербальна (словесна) форма (скандали, крик, загрози, плітки, чорний гумор…).
• Морально-психологічна форма – це певний стиль моральної поведінки з людиною або групою людей, який завдає шкоди їх морально-психологічному станові.Дана форма проявляється в авторитарному, пригніченому стилі спілкування, заздрості, ненависті до оточуючих за реальні чи уявні дії, підозрілості, надмірно критичному ставленні до предметів, що належать особистості, її одягу, роботі, поведінці і т.п.)

Поряд із руйнівною спеціалісти виділяють і само руйнівну силу агресії, яка шляхом переживання нав’язливих ідей, страхів, внутрішніх комплексів (особливо комплексу провини), може перерости у психічні захворювання, а також призвести до суїциду.

Основні причини прояву агресивності:

• біологічні (наявність у головному мозку центрів агресивності);
• психологічні (набуті страхи, особливості характеру, темпераменту, психічні захворювання, сімейний фактор);
• соціальні (матеріальна нестача, низький соціальний статус, вплив засобів масової інформації, належність до субкультур)

У сучасній педагогічній та психологічній науці незаперечним є той факт, що саме сприятлива сімейна ситуація є гарантом задоволення основних базових потреб дитини, а саме: у любові, підтримці та безпеці, а отже, є гарантом нормального психічного розвитку.

За своєю сутністю сім»я поєднує в собі спадкові, генетичні і психологічні фактори. Саме тому, що сім»я може поєднувати у собі всі три чинники агресивної поведінки (біологічний, соціальний, психологічний), вона і справляє неабиякий вплив на виникнення агресивності дитини. В залежності від мікроклімату в сім»ї дитина може розвиватися або нервовою або психологічно здоровою.

Саме в сім»ї дитина накопичує багатий досвід між особистих стосунків. В залежності від того, як батьки ставляться до дитини, а саме: уникають її чи ні, виражають незадоволення дитиною чи схвалюють її, визнають чи ні автономію, доброзичливо ставляться до дитини чи нехтують нею, - дитина починає осмислювати ставлення батьків до неї: люблять її батьки чи ні, наскільки вона потрібна їм і чи значуща вона для них.

Корекція агресивних проявів у учнів повинна в першу чергу починатися із з’ясування причин.

При корекції цих проявів необхідно використовувати відповідні методи.

Основними з них є такі:

• з агресивними учнями відносини треба будувати на основі переконання, доброзичливого тону спілкування, давати можливість реалізувати організаторські здібності та енергетичний потенціал учня, але тримати його в рамках, діючи спокійно і твердо, цікавитися станом справ учня у довірливій бесіді, індивідуальній взаємодії;
• важливо у будь-якій справі знайти для учня особистісно значущу мету і спрямувати зусилля на підвищення самооцінки, зміцнення впевненості в собі;
• ігнорувати агресивну тенденцію, не фіксувати на ній увагу оточуючих; Сутність демонстративних особистостей – це авторитет у своєму оточенні, потреба у визнанні. Ще однією рисою демонстративних особистостей є необдуманість вчинків. Вони настільки стурбовані враженням, яке справляють, що не здатні продумати заздалегідь лінію своєї поведінки. Демонстративний тип завжди живе моментом.

Дуже важливо вміти направляти підлітків з демонстративними особливостями у вірне русло. Таку учні швидко знаходять друзів, чемні, приємні, але тільки там, де їм вигідно.

Рекомендації педагогам стосовно характерологічних
особливостей учнів:

1. Звернути увагу на учня, у якого спостерігається тенденція до збудливості. Істотні риси характеру цього учня виробляються у зв»язку з невмінням керувати собою, своїми вчинками і почуттями. Те, що показує розум не береться до уваги. Усім керують емоції. Тому й підхід до цього учня має бути особливий. Необхідно уникати гострих кутів, щоб не ускладнювати стосунків і гальмувати збудливість цього учня. Потрібно розмовляти з ним спокійним тоном, не підвищувати голос і ні в якому разі не вирішувати проблему, коли учень збуджений.
2. Підвищений егоцентризм (тобто «Я» - в центрі) у таких учнів, тому не варто хвалити їх без потреби. Позитивну оцінку зі сторони дорослих вони повинні отримати лише тоді, якщо дійсно її заслуговують. Не варто у них йти «на поводу» й задовольняти кожну їх забаганку.
3. Варто звернути увагу на таких учнів, у яких висока емотивність (чутливість, вразливість). Їх легко скривдити, довести до плачу. Вони дуже довго переживають образу. Тому в поводженні з ними не скупіться на ласку, на усмішку і ні в якому разі не вдавайте ся до прямо протилежних заходів.
4. Звернути увагу на таких учнів, яких не сприймає більшість групи, тобто вони залишилися поза вибором. Це учні, які не впевнені в своїх силах і не можуть реалізувати себе в колективі. Для цього потрібно створити такі ситуації та умови, в яких вони б дійсно відчули свою значимість у цій групі, а вона в свою чергу, відчує потребу в цих учнях. Це піднесе їх у власних очах і в очах колективу. Крім того, викладачам необхідно звертати увагу на найменші заслуги цих учнів, адже вони потребують схвалення як ніхто інший.
5. Якщо у групі багато гіперактивних учнів. Це учні, які мають багато енергії, у них висока активність, часто піднесений емоційний фон, швидке переключення, вони можуть бути поверховими. Ці учні мають високий потенціал, резерв до роботи, тому їм не завадить додаткова індивідуальна робота, більше навантаження. Ці учні самі вказують на те, що вони гірше вчаться через свої лінощі, незібраність. Їм потрібні контроль, дисципліна.
6. Висока тривожність в учнів. Таким учням дуже часто характерна апатія, безініціативність, роздратованість, розсіяність уваги… Вчитель має не лише адекватно, доброзичливо сприймати учня, реагувати на природні поведінкові прояви учня, а й бути уважним та спостережливим до надмірно демонстративних його реакцій.

Пам'ятка для батьків

• Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої;
• Чітко визначте, чого ви хочете від дитини ( і поясніть їй це), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу;
• Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше.
• Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти;
• Будьте терплячі. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація Вашої невпевненості в собі;
• Не підказуйте готового рішення, а скеровуйте на можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні кроки до мети;
• Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування;
• Не захвалюйте підлітка, але й не заохочуйте його; схвалення як і покарання мають відповідати вчинку;
• Пам’ятайте, що парадоксальні команди створюють у підлітка відчуття тупика і часто призводить до крайнощів – повна відчуженість від батьків.

Також батькам необхідно звертати увагу на ознаки емоційних порушень, а саме :

• втрата апетиту або імпульсивну обжерливість;
• безсоння або підвищену стомлюваність;
• уникання контактів, ізоляцію від друзів та сім»ї;
• відсутність планів на майбутнє;
• раптові приступи гніву, що часто виникають через дрібниці;
• незвичайно зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду.

Пам’ятка для учнів
«Конструктивні способи подолання агресивності»

• Виконувати фізичні вправи (біг, гімнастика, аеробіка);
• Займайтеся силовими видами спорту (бокс, боротьба);
• Виливати злість на неживі об’єкти (побити подушку, боксерську грушу)
• Масажувати спину, особливо верхню її частину для зняття напруження;
• Викричатися, не спрямовуючи свій крик на об’єкт роздратування;
• Поговорити про ситуацію, яка спричиняє роздратування, з близькою для вас людиною;
• Висловити уявному об’єкту своє невдоволення;
• Написати листа об’єкту роздратування, але не надсилати його;
• Комунікативна техніка «Я» - повідомлення – висловлення своєї думки співрозмовникові щодо ситуації, яка вас дратує;
• Релаксація – метод, за допомогою якого можна частково чи повністю позбутися фізичного або психологічного напруження.

Інформація
про проведення заходів щодо профілактики агресивності та жорстокості
серед учнів КПБЛ

• Діяльність психологічної служби ліцею
• Памятка для батьків
• Нахабство - норма життя
• Ігроманія: міф чи реальність?
• Анкети для визначення саморозвитку
• Імідж вчителя
• Методика виявлення групи ризику
• Мова жестів для вчителя